Напрями наукових досліджень:

• Дослідження стану іонів поліоксометалатів d-елементівV-VI груп у водних, водно-органічних і фізіологічних розчинах та синтез солей поліоксометалатів для промисловості та медицини.
•  Прогнозування фазової стабільності та ізоморфних заміщень у твердих розчинах різних структурних типів.
• Хімія оксиранів: реакційна здатність та механізм, каталіз реакцій з протоновмісними нуклеофілами, моделювання реакцій синтез полімерних матеріалів на основі епоксидних сполук.
• Дослідження явища ізопараметричності кінетичними та кореляційними методами.
• Хіміко-аналітичний моніторинг джерел децентралізованого водопостачання.

Напрями науково-методичної роботи:

• Розробка дистанційних курсів, зокрема, на платформі дистанційного навчання MOODLE, підготовка тестів за курсами кафедри.
• Робота в методичних комісіях та журі олімпіад і конкурсів для обдарованої молоді.
• Підготовка навчальних посібників з курсів кафедри та для роботи з обдарованою молоддю.
  Виконання цієї роботи забезпечують викладачі, завідувачі лабораторій, наукові співробітники, навчально-допоміжний персонал, аспіранти та студенти кафедри.

Кафедра неорганічної хімії

Одним з таких напрямів, що зберігся ще з часів розвитку кафедри неорганічної хімії і дослідження поліоксометалатів, що знайшли своє застосування в медицині як антивірусні та протипухлинні препарати.

Великий інтерес у дослідників викликає гідроксиапатит як штучний замісник кісткової тканини і дуже перспективний матеріал для стоматології, ортопедії, кістково-щелепної хірургії. Проте проблема синтезу гідроксиапатиту не була вирішена. На замовлення Центрального інституту стоматології (м. Москва) групі під керівництвом Розанцева Г.М. вдалося створити унікальну на ті часи методику синтезу біоактивного гідроксиапатиту, який за своїми характеристиками не поступався, а за деякими навіть перевершував закордонні аналоги США, Японії та Італії, які були в той період світовими монополістами цієї сполуки. На відміну від вказаних країн, де за один синтез можна було добути не більше за 80 г речовини, запропонована методика не мала обмежень за масою гідроксиапатиту. Для поліпшення його якості можна модифікувати поліоксометалатами або заміщенням фосфору на інші р- та d-елементи.

Дослідження в школі проводилися в тісному взаємозв’язку з виконанням наукових програм.

Держбюджетні теми:

•  «Імплантаційні матеріали на основі гідроксилапатиту та кисневмісні сполуки елементів V та VI груп» (№ держреєстрації 0195U015953),
• «Сучасний внутрішньо-кістковий імплантаційний матеріал на основі модифікованого гідроксилапатиту і кисневмісні сполуки d- та f-елементів» (№ 0198U005547),
• «Поліоксометалати рідкісних елементів для модифікування біоактивного гідроксилапатиту медичного призначення» (№ 0101U005387),
•  «Нові композиції на основі біоактивного гідроксиапатиту та поліоксометалатів деяких d-елементів медичного призначення» (№ 0104U002154).

В новій школі органічно поєднувалися теоретичні та прикладні аспекти хімії поліоксометалатів, що дозволило запропонувати системний підхід до їх дослідження. На базі моделювання стану іонів у розчині вдалося визначити термодинамічні характеристики комплексотворення та запропонувати нову теоретично обґрунтовану схему взаємних переходів між аніонами у розчині, розробити методики, синтезувати, структурно охарактеризувати та вивчити термоліз більше за 250 нових сполук, що суттєво розширило всесвітні бази відповідних даних.

Виконати такий об’єм роботи на наявній базі приладів було б нереально без активної співпраці з іншими науково-дослідними центрами не тільки в нашій країні, але й за її межами в країнах Європи (Австрія, Бельгія, Росія) та Америки (Канада, США).

Отримані в результаті досліджень дані опубліковано у відомих закордонних виданнях та у фахових виданнях України. Хочу звернути увагу на досить пристойний IMPACT фактор закордонних журналів, що опосередковане свідчить про якість проведених досліджень. Так, близько половини матеріалу опубліковано в журналах з IMPACT фактором більше за одиницю.

В цілому за 2000-2018 роки опубліковано 137 статей, з яких 89 у «скопусівських» та 48 у фахових виданнях, і отримано 32 патенти. За період з 2014 року опубліковано 35 статей, з яких 25 «скопусівських» і 10 фахових, і отримано 2 патенти. Незважаючи на недостатню базу приладів, інтенсивність оприлюднення матеріалів досліджень не зменшилася.

Взагалі кафедра неорганічної хімії, як найперша створена на хімічному факультеті Донецького державного університету, має дуже цікаву історію.

Кафедра неорганічної хімії готує фахівців за спеціальністю «хімія» для хімічної, металургійної, вугільної, фармацевтичної та харчової промисловості; радіоелектроніки, хімічної екології та побутової хімії; науково-дослідних інститутів і науково-виробничих об’єднань, дослідницьких виробництв НДІ та малих підприємств; викладачів вузів, технікумів, ліцеїв, коледжів та загальноосвітніх шкіл.
Вона профільована на підготовку студентів 2-х спеціалізацій: неорганічна та комп’ютерна хімія. При кафедрі існує підрозділ НДЧ ДонНУ.
Протягом навчання студенти отримують глибокі знання в області синтезу неорганічних, біонеорганічних та органометалічних сполук, оволодівають сучасними методами їх дослідження; вивчають механізми твердофазних реакцій та реакцій, що протікають у водних середовищах; знайомляться з властивостями неорганічних сполук, біогенних елементів та областями їх застосування; отримують вміння та навички в розробці процесів моделювання хімічних реакцій.
Комп’ютерне і методичне забезпечення кафедри надає можливість проводити навчання і здійснювати контроль знань за розробленими програмами, що використовуються у вивченні неорганічної хімії, кристалохімії, хімії твердого тіла. Пакети програм для розрахунку ряду констант процесів комплексоутворювання, а також у вивченні реакцій, що протікають у розчинах і твердій фазі, формують у студентів кафедри уміння обробляти на ЕОМ експериментальні дані, отримані у наукових дослідженнях.
На базі кафедри було проведено шість Українських науково-методичних конференцій «Комп’ютерні програми навчального призначення з хімії».
Cпівробітниками кафедри створені комп’ютерні варіанти підручників з кристалохімії та з хімії для 8 класу середньої школи, а також програми для вивчення та контролю знань окремих розділів неорганічної хімії, кристалохімії, спецкурсів. Видано 2 підручники з комп’ютерного контролю знань з загальної та неорганічної хімії для студентів хімічного і нехімічного профілю. Створені програми, апробовані не тільки в ДонНУ, але й передані для використання в навчальні заклади різних куточків України, в тому числі й до провідних університетів — Ужгородського, Львівського, Київського, Дніпропетровського, Харківського та інших.
«Методика викладання хімії» є одним із загальних курсів кафедри, засвоєння якого дозволяє випускникам факультету одержати висококваліфіковану підготовку у методологічних прийомах викладання хімії та хімічної екології в загальноосвітніх школах. Випускники кафедри працюють викладачами в школах, ліцеях, коледжах, технікумах і вишах. Багато з них захистили кандидатські дисертації і працюють над докторськими.

Історія розвитку кафедри
Кафедра неорганічної хімії стала першою кафедрою на факультеті. Біля джерел її створення стояв к.т.н., доцент Маркс Васильович Мохосоєв (згодом став членом-кореспондентом АН СРСР), який був першим деканом (1965-1967,1970-1972 рр.) і завідувачем кафедри (1965-1972 рр.).

Історія кафедри розпочалася у червні 1965 року, коли М.В. Мохосоєв вперше переступив поріг майбутнього хімічного факультету.
В дуже короткий срок (липень-серпень) було закладено основу кафедри із колишніх співробітників лабораторії ІРЕА (пізніше ВНДІ Реактивелектрон) та вчених зі Львова, Харкова, Дніпропетровська, яких було запрошено працювати в університеті.
Будучи талановитим організатором, М.В. Мохосоєв згуртував навколо себе сміливу та рішучу молодь, що з ентузіазмом переборювала труднощі процесу організації факультету. Освоюючи досвід викладацької роботи, з 1 вересня 1965 р. кафедра почала навчальний процес і наукову діяльність.

Навчально-допоміжний склад кафедри 1970 року: Н. С. Жигуліна, В.М. Сафронова, В. Тумасьян, Р. Реунова (Чуприна), О. Рибіна.
Після виборів до АН УРСР по Донецькому відділенню професорами кафедри за сумісництвом працювали в 1965-1966 році чл. кор. АН УРСР С. Н. Баранов і Р. В. Кучер.
При кафедрі у вересні 1965 р. була створена науково-дослідницька група (Є. І. Гетьман, Т. І. Голопьорова, О.М Доброгорська) а в грудні 1965 р. – аспірантура (Є. І. Гетьман та Л. М. Клюєвський). В 1966 р. з кафедри були виділені кафедри аналітичної та органічної хімії.

Кафедра розвивалася швидкими темпами. Було придбано унікальне на той час обладнання: дериватограф, дифрактометри, ІЧ-, та КР- спектрометри. Посилювалось співробітництво з інститутами АН СРСР АН УРСР, Московським інститутом тонкої хімічної технології ім. Ломоносова, Київським і Кабардино-Балкарським держуніверситетами. Співробітники приймали участь в усіх профільних конференціях і нарадах.

У цей період розробки курсів лекцій основних дисциплін і спецкурсів відразу ж велика увага приділялася навчально-методичній роботі, що відбилося в посібниках, які були надруковані: «Термодинаміка і кінетика генераційних систем» (Ю. М. Поташніков), «Фізико-хімічні основи синтезу неорганічних сполук» (М. В. Мохосоєв, В. І. Кривобок, Т. Т. Готьманова), «Курс лекцій для біофізиків» (А. І. Груба), «Контрольні роботи для біофізиків» (М. М. Заєць).
М.В. Мохосоєв створив цілий напрямок у хімії рідкісних елементів — вивчення закономірностей синтезу та властивостей молібдатів, вольфраматів, ванадатів, використовуваних для створення нових монокристалів, а також матеріалів для мікроелектроніки.
Фундаментальні досліди виконувались поряд з господарсько-договірною тематикою згідно кординаційним планам АН СРСР і Держкомітетом з науки і техніки. За п’ятирічку науково-дослідницька група розширилась до наступного складу: Р. Н. Логвиненко, Т. І. Голопьорова (Лобода), Л. І. Грищенко, Р. М. Сєднєва, С. М. Лобода, В.І. Марченко, В. Д. Колотюк, Т. О. Угнівенко, В. Г. Пєнкова, О. М. Макарова (Михальчук), Л. Гончарова, А. Осовська, В. Єрмак, І. Кононенко.

Г. Г. Кощеєв завідував кафедрою у 1978–1979 роках. Закінчив Томський політехнічний інститут, аспірантуру при МДУ. Не менш ніж 10 років працював доцентом кафедри неорганічної хімії. Науковий напрямок: синтез та властивості уранатів, молібдатів, фосфатів лужноземельних елементів. Стояв на чолі створення разом з М. В. Мохосоєвим у напрямку, пов’язаного з твердофазним синтезом оксометалатів та ізоморфним заміщенням. Створив на кафедрі рентгенівську лабораторію, в остаткуванні якої допомагали колеги з Московського державного університету імені М. В. Ломоносова.

Гетьман Є. І. – завідувач кафедрою з 1988 р по 2011 р. Прийшов на кафедру в 1965 р. на посаду старшого майстра науково-дослідницької групи, через півроку вступає до аспірантури, з 1970 р. – доцент, з 1988 р. – професор кафедри. Є. І. Гетьман створив свою школу, основним науковим напрямком якої є дослідження ізоморфних заміщень у неорганічних матеріалах. У 1987 р. захистив докторську дисертацію на тему «Ізоморфні заміщення тетраедричних оксоаніонів елементів VI групи». Із середини 1990-х років проводить систематичні дослідження гетеровалентних заміщень у сполуках зі структурою апатиту. Останні роки також працює над новим напрямком – розробка комп’ютерних технологій у навчанні хімії

Наукові дослідження
Науково-дослідна робота кафедри неорганічної хімії присвячена одержанню і дослідженню нових сполук, а також розробці матеріалів на основі відомих сполук шляхом удосконалення традиційних і розробці нових методів синтезу. Об’єктом дослідження є кисневі сполуки елементів I-VI груп періодичної системи Д. І. Менделєєва, включаючи рідкісноземельні і перехідні метали.
Пошук шляхів синтезу нових неорганічних матеріалів проводиться з використанням комплексу фізико-хімічних методів дослідження: потенціометрія, кондуктометрія, термогравіметрія, рентгенофазовий аналіз, рентгеноструктурний аналіз (метод Рітвельда), інфрачервона спектроскопія, диференційно-термічний аналіз, електронний парамагнітний резонанс, ядерний магнітний резонанс, спектри дифузного відбиття.

Одним з наукових напрямків є вивчення явищ ізоморфізму. Інтерес до цих робіт обумовлений тим, що багато матеріалів сучасної техніки – напівпровідники, сегнето-, п’єзо, піроелектрики, ферити, люмінофори, тощо у більшості випадків створюються шляхом введення в основний компонент ізоморфних домішок заданого складу і кількості.

Це дозволяє не тільки регулювати їхні властивості в деяких межах, але й одержувати матеріали з більш високими параметрами, ніж у вихідних компонентів. Дослідження ізоморфних заміщень у вольфраматних і молібдатних системах на кафедрі неорганічної хімії ДонНУ почали наприкінці 60-х – початку 70-х років.

Експериментальні дослідження заміщень проводилися як у системах із загальними катіонами (лужні, лужноземельні, рідкісноземельні елементи) і різними тетраедричними аніонами (хромат, сульфат, молібдат, вольфрамат) – С.М. Лобода, Т.О. Грищенкова, П.Т. Зволейко, В.Л. Бутуханов, В.М. Михальчук, так і в системах із загальними комплексними аніонами і різними катіонами (Al, In, BI, Сr, Мn, Fe, Co, Ni) – B.І. Марченко.

У ці ж роки на замовлення різних підприємств під керівництвом Є.І. Гетьмана проводилось дослідження анодних, п’єзо- та піроелектричних матеріалів, в результаті чого вивчено ізоморфне заміщення М4+ → М4+ (М4+ – Ti, Sn, Ru), 2М4+ → М3+ + М5+ (М4+ –Ti, Sn; M3+ – Al, Ga, In, Сг, Fe; М5+ – Sb, Nb, V) – В.І. Марченко, Альрагіг Масуд; Li+ + Та5+ → Sr2+ (Ba2+) + Ti4+ (Zr4+, Hf4+) – Т. В. Ткаченко, Хаміс Салем; а також заміщення у цирконаті-титанаті свинцю (С. М. Лобода, Л. В. Пасічник та ін.).
У середині 90-х років на кафедрі почалися систематичні дослідження гетеровалентних заміщень у сполуках зі структурою апатиту. Інтерес до цих сполук був обумовлений їхнім практичним застосуванням у медицині як замінників кісткових тканин, а також як каталізаторів, адсорбентів, сенсорів, люмінофорів і т.п.

У результаті отримані не тільки дані про межі розчинності, але і встановлені їхні закономірності й виявлені раніше невідомі особливості гетеровалентних заміщень. В даний час за результатами досліджень і на основі численних літературних даних створюється електронний банк даних про ізоморфні заміщення.

Інший не менш важливий науковий напрямок кафедри – синтез ізо- і гетерополісполук d-елементів V-VI груп з рідкісноземельними металами й іншими катіонами (очолює к.х.н. Г.М. Розанцев). Ці сполуки використовуються:

• як каталізатори в промислових органічних синтезах;
• як люмінесцентні композиції;
• деякі ізо- і гетерополісполуки виявляють антивірусні і протипухлинні властивості.

На кафедрі неорганічної хімії ДонНУ дослідження цих надзвичайно цікавих об’єктів почали проводити близько 40 років тому під керівництвом М. В. Мохосоєва і з його легкої руки продовжуються донині, втілившись у працях його учнів: В. І. Кривобок, А. І. Груби, А. П. Находнової, Т. Т. Готьманової, В. М. Піцюги, а потім у праці учнів його учнів: Г. М. Розанцева, К. Є. Білоусової, Л. В. Заславської, Я. А. Мороза.

Із середини 1980-х років дослідження синтезу ізо- і гетерополісполук перемістилося в трохи іншу площину. Справа в тому, що ускладнилися самі об’єкти дослідження:

• від простих пара- і мета- до більш складних декавольфраматів (Г. М. Розанцев, К. Є. Білоусова);
• від ванадатів стабільних катіонів до ванадатів катіонів підгрупи скандію(Л. В. Заславська);
• від гетерополісполук 12-го ряду до сполук із структурою Кеггіна (Я. А. Мороз);
• від блочних гетерополіаніонів до утримуючих напіввідкриті лакунарні похідні (Т. І. Баннікова, Г. М. Розанцев, В. І. Кривобок).

В нинішньому сторіччі під керівництвом Розанцева Г. М. за держбюджетною тематикою також розробляються методи синтезу нових неорганічних матеріалів на основі різних апатитів (кальцієвого, стронцієвого та ін.) з водних розчинів і твердофазним методом (Т. І. Баннікова, Л. В. Заславська, К. Є. Білоусова).

На нашій кафедрі розроблений спосіб одержання біоактивного цементу на основі апатиту (ГА), який може бути використаний як імплантаційний матеріал в ортопедії, хірургії і стоматології. На відміну від відомих методик, які дозволяють одержати до 80 г матеріалу за один синтез, розроблена нами методика дозволяє одержати 1 кг ГА за один синтез.

Основні характеристики його не поступаються зарубіжним аналогам, а за деякими параметрами навіть перевершують. Даний матеріал відповідає стандартам США. Клінічна апробація імплантатів на основі ГА показала, що різні види вироблених кафедрою порошків можуть застосовуватися для внутрішньокісткової імплантації.

Крім розвитку традиційної, так званої керамічної технології, він є одним з авторів розробки нових методів одержання керамічних матеріалів: методу спільного осадження компонентів, розпилювального сушіння розчинів та ін.

На даному етапі кафедра підтримувала зв’язок з великими вченими в області кристалохімії, хімії координаційних сполук у розчинах і наноматеріалів. Це академіки НАН України В. В. Скопенко, М. С. Слободяник, С. В. Волков, академіки РАН В. С. Урусов і В. В. Лунін, професора В. К. Яцимірський, Ч. Прюітт, М. Г. Поуп і Ю. В. Холін.

За роки існування кафедри за результатами наукових досліджень опубліковано понад 800 робіт, отримано 73 авторських посвідчень і патентів, захищені 5 докторські дисертації, 43 кандидатські та видано понад 80 учбових посібників. Докторами наук стали також випускники кафедри В. І. Луцик, В. Л. Бутуханов, І. І. Кусельман, О. О. Шубін, В. М. Михальчук, Г. М. Розанцев. 

Кафедра органічної хімії

Науково-педагогічна група з органічної хімії існує в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса з початку як кафедра органічної хімії хімічного факультету (1965–2018 рр.), а на теперішній час входить у склад кафедри неорганічної, органічної та аналітичної хімії навчально-наукового інституту хімії.
Науково-педагогічна група з органічної хімії забезпечує викладання загальних курсів: «Органічна хімія», «Фізичні методи дослідження речовин», «Основи хімічної технології», «Охорона праці в хімічній галузі», «Історія експериментальної та теоретичної хімії», «Основи стереохімії», «Методика викладання у вищій школі» та спеціальних курсів з методів синтезу органічних речовин, дослідження їх реакційної здатності, методів моделювання хімічних процесів.
Науково-дослідна робота групи спрямована на дослідження реакційної здатності та механізмів реакцій оксиранових сполук, взаємозв’язку між структурою оксиранів, нуклеофільних реагентів, каталізаторів та властивостями епоксидних сполук для створення новітніх матеріалів методами моделювання та експериментальної хімії, а також створення дистанційних курсів навчання та тестів.
Основними науковими напрямами роботи є:
• Механізми реакцій нуклеофільного заміщення у насиченого та ненасиченого атома вуглецю.
• Механізм реакцій розкриття оксиранового циклу протонодонорними нуклеофілами.
• Епоксидні сполуки: реакційна здатність та перспективні матеріали на їх основі із заданими властивостями.
• Інноваційні технології для дистанційного навчання, зокрема на основі платформи MOODLE.
• Тест як інструмент вимірювання в сучасних технологіях навчання
• Створення композитних матеріалів із заданими властивостями на основі епоксидних смол для електронної техніки.
• Дослідження перехресного кореляційного аналізу у кінетиці реакцій нуклеофільного заміщення для встановлення механізмів органічних реакцій.

Наукову школу з органічної хімії створив перший ректор Донецького університету, академік Л. М. Литвиненко (реакційна здатність нуклеофілів та механізми реакцій нуклеофільного заміщення).
Історія кафедри органічної хімії починається з 1965 року. Викладачами кафедри довгі роки були д-р хім. наук, проф. Олійник М. М., канд. хім. наук, доц. Кириченко А. І., канд. хім. наук, доц. Попова Р. С., канд. хім. наук, доц. Артамонов А. О., канд. хім. наук Серебряков І. М., до цього часу на кафедрі продовжують працювати д-р хім. наук, проф. Шпанько І. В., д-р хім. наук, проф. Швед О. М. Склад кафедри завжди мав досвідчених завідувачів лабораторій, старших лаборантів, лаборантів, наукових співробітників, аспірантів.

Майже 40 років на кафедрі працює д-р хім. наук, професор Швед Олена Миколаївна, яка з 2015 по 2018 рр. була в.о. зав. кафедри.
До складу її наукової групи входили майбутні викладачі кафедри Сінельникова М. А.(ст. викл.), Усачов В. В. (канд. хім. наук, ст. викл.), Беспалько Ю. М. (канд. хім. наук, доц.)

На теперішній час на кафедрі працює наукова школа: розробка кількісної теорії реакційної здатності органічних сполук (проф., д-р хім. наук О. М. Швед, проф., д-р хім. наук І. В. Шпанько). Наукова робота спрямована на вивчення некаталітичних та каталітичних реакцій оксиранів з протонодонорними нуклеофілами, дослідження механізму нуклеофільного розкриття оксиранового циклу, розробку теорії кореляційного аналізу, створення нових матеріалів на основі епоксидних сполук різної морфології, в тому числі наноматеріалів.

Наші випускники успішно працюють за фахом в різних галузях хімічного виробництва, аналітичних лабораторій, займаються викладацькою робою та науковою діяльністю.

Кафедра аналітичної хімії

Кафедра аналітичної хімії з моменту заснування в 1966 році стала науковим і навчальним центром роботи хіміків-аналітиків у м. Донецьк та на Сході України. Її засновником і першим завідувачем був ШЕВЧУК Іван Олексійович (10.09.1930 – 18.05.2008), доктор хімічних наук, професор, заслужений професор Донецького національного університету, академік Академії наук вищої школи України, кавалер ордена «Знак Пошани». За 37 років завідування Іваном Олексійовичем на кафедрі аналітичної хімії підготовлено 22 кандидати наук, 2 доктори наук, 3 доктори наук для іноземних держав і понад 500 спеціалістів хіміків-аналітиків для різних країн.

Завідувачі кафедри аналітичної хімії

Шевчук І. О. народився 10 вересня 1930 року в с. Вовчинець Вінницької області. В 1950–1955 роках навчався на хімічному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. В період з 1955 по 1960 роки працював начальником центральної заводської лабораторії Черкаського заводу хімреактивів. З 1960 по 1965 – завідувач лабораторії в донецькому підрозділі Інституту чистих реактивів, в період з 1965 по 1966 – начальник лабораторії ВНДІ люмінофорів і особливо чистих речовин (м. Ставрополь). У 1966 році став засновником кафедри аналітичної хімії Донецького державного університету, був одним із фундаторів хімічного факультету університету. Очолював кафедру до 2003 року, а потім працював професором. В університеті працював майже 42 роки. В 1964 році захистив кандидатську дисертацію, в 1970 році – докторську дисертацію зі спеціальності 02.00.02 – «аналітична хімія». З 1971 року – професор, з 1994 року – академік Академії наук вищої школи України, заслужений професор Донецького національного університету.

Вперше на Донбасі створив наукову школу хіміків-аналітиків. Професор Шевчук І. О. входив до складу Вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій України, Білорусії, Росії та був членом Всесоюзної комісії з екстракції та комісії з екстракції РАН. Під керівництвом професора Шевчука І. О. створено науковий напрямок в галузі фундаментальних досліджень іонних асоціатів, розділення й концентрування, експрес-аналізу об’єктів навколишнього середовища, технічних і біологічно активних речовин. Він був керівником наукової школи «Розділення, концентрування та експрес-аналіз кольорових, рідкісних металів та біологічно активних речовин».

На основі аналітичних досліджень продуктів коксохімії професор Шевчук І. О. зі співробітниками кафедри запропонував метод отримання та аналізу чистих хімічних речовин. Його винахід покладено в основу технології отримання чистого роданістого натрію, який використовується для одержання штучного волокна, і що дало можливість виключити його постачання з інших країн. Теоретичні розробки, виконані під керівництвом професора Шевчука І. О. співробітниками кафедри аналітичної хімії Донецького університету, відносяться до області розчинів і комплексних сполук, хімії реактивів та речовин особливої чистоти. Вперше розроблена теорія про просторову сумісність складних іонів, передбачена та здійснена екстракція високозарядних сполук, відкрито реакції перетворення кольорових асоціатів і вивчена їх стійкість. Багато його робіт присвячено покращенню екологічного стану Донбасу. Протягом багатьох років колектив кафедри аналітичної хімії під керівництвом Шевчука І. О. проводив на міжнародному та українському рівнях роботи з атестації стандартних зразків сплавів. Під його керівництвом розроблено велику кількість нових методик, які було впроваджено в аналітичних лабораторіях підприємств радіоелектроніки, хімічної, металургійної промисловості, медичних і екологічних установах. Він був організатором багатьох наукових конференцій.
З 2003 по 2014 роки кафедру очолювала учениця професора Шевчука І. О. – АЛЕМАСОВА Антоніна Сергіївна, доктор хімічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України.
Після переміщення університету до м. Вінниця у 2014 р. виконувачем обов’язки завідувача кафедри було призначено РАДІО Сергія Вікторовича, кандидата хімічних наук. Штат кафедри було сформовано «з нуля» – на посадах доцентів працювали кандидати хімічних наук Радіо С.В. та Леонова Н. Г., на посадах асистентів молоді науковці-аспіранти Яни М. В. та Марійчак О. Ю. У 2015-2016 роках на посаді доцента кафедри працювала Крутько І. Г., кандидат технічних наук, доцент, а з 2016 року на посаді старшого викладача – Румянцева Ж. О.

У 2016 році кафедру аналітичної хімії було об’єднано з кафедрою неорганічної хімії й новостворена кафедра отримала назву кафедра неорганічної та аналітичної хімії.

Протягом 2014–2016 років та після об’єднання кафедра здійснювала підготовку бакалаврів за спеціальністю «Хімія» та магістрантів за спеціальністю «Аналітична хімія». Науково-педагогічні працівники кафедри викладали курси «Методологія наукових досліджень в аналітичній хімії», «Сучасна аналітична хімія та розвиток суспільства», «Хемометрія, хімічна метрологія та математичні методи в аналітичній хімії», «Хроматографічні та інші методи розділення, концентрування і маскування», «Сучасна екологічна аналітична хімія», «Проблеми хімічного аналізу природних і промислових об’єктів», «Атомно-абсорбційна спектроскопія в аналізі природних і промислових об’єктів», «Молекулярний спектральний аналіз» для студентів СО «Магістр» спеціальності «Аналітична хімія», а також курси «Аналітична хімія», «Теоретичні основи електрохімії», «Екологічна хімія», «Структурна та супрамолекулярна хімія», «Хімія навколишнього середовища», «Спектральні методи аналізу» для студентів СО «Бакалавр» спеціальності «Хімія» та курс «Хімія аналітична» для студентів СО «Бакалавр» спеціальностей «Біологія» та «Екологія».